НЕМОЙ Без шансу (с текстом и переводом)

Текст песни "НЕМОЙ — Без шансу (с текстом и переводом)"

Ukraine Прозорі погляди закриють повіки до ранку,
Бачу ви звикли високо вішати планку.
Ігноруєте за віком,а не за внутрішнім фахом,
Під одним дахом мокнемо...Та ну вас нахуй!
Я наче вітер,взуття на порозі Поля Чудес,
Сказали на коліна стати,стукати до небес.
Я вам що - пес,плювати у власну криницю?
По пиці видно,що крадуть з мого возика спиці.
Ви були мені друг і "браза",разом та зразу,
Я краще здохну,ніж митиму унітази.
Зиритьзаразу у вікно - тут золота немає,
Пира,паперу й тиші для щастя вистачає.
Козирні карти на початку гри кидають дурні,
Сірі,як попіл,за вікном листопада будні.
Зверху судді розсудять - правда за часом,
Їдь у дорогому,а я люблю дешевим класом.
Тримай мотузку,а я побіжу за стільцем,
Затягуй вузько між плечима та лицем.
Залізне лезо точиш.солодких снів мадам,
Бери що хочеш - та я себе не віддам.
Поглянь лице,у них тривога у кожній клітці,
Вони як кров по місту тіла - всі блідолиці.
Вірять у Бога,коли на те лише причини,
Дома чекають,на підвіконні кава стине.
Маріонетки на нитці давно звикли до рабства,
По житлових будинках,в пошуках нового щастя.
Брешуть у дзеркало,шукаючи свій чорний вихід,
самообман як морфій,в кімнатах так тихо.
Їх адекватний світ першою злива чекає,
Потім калюжа надії рідна земля поховає.
Самі собі - тюрма без права на дострокове,
В руках ні разу не тримали щастя підкову.
І лишь один із тисячі не понесе вогонь,
Зрозуміє помилки - та вже нема майбутнього.
Кидаючи камні у вільних,мріють про крила,
Продумай друже,чи вистачить у тебе сили?
Всі такі сильні,а вночі в подушку сльози,
Звуки розхитаних дверей,вітер,осінь.
Ранок,шлях у аптеку за необхідністю,
Друзі не прийдуть у гості - пара самотності.
Краще?Та ні!Нічого не вийшло,
Підпалюючи крила,щоб злітати в небо вище.
Постійні пацієнти клінік,знижки,проценти,
Людям,які забули життя,яскраві моменти.

RUSSIA Прозрачные взгляды закроют веки до утра,
Вижу вы привыкли высоко вешать планку.
Игнорируете по возрасту,а не по внутренней профессии,
Под одной крышей мокнем... Да ну вас нахуй!
Я будто ветер,обувь на пороге Поля Чудес,
Сказали на колени стать,стучать к небесам.
Я вам что - пёс, плевать в собственный колодец?
По роже видно,что воруют из моей тележки спицы.
Вы были мне друг и "браза",вместе и сразу,
я лучше сдохну,чем буду мыть унитазы.
Взирать заразу в окно - здесь золота нет,
Пера,бумаги и тишины для счастья хватает.
Козырные карты в начале игры бросают дураки,
Серые,как пепел,за окном ноября будни.
Сверху судьи рассудят - правда по времени,
Едь в дорогом,а я люблю дешевым классом.
Держи веревку,а я побегу за стулом,
Затягивай узко между плечами и лицом.
Железное лезвие точишь,сладких снов мадам,
Бери что хочешь - но я себя не отдам.
Посмотри лицо,у них тревога в каждой клетке,
Они как кровь по городу тела - все бледнолицые.
Верят в Бога,когда на то лишь причины,
Дома ждут,на подоконнике кофе стынет.
Марионетки на нитке давно привыкли к рабству,
По жилым домам,в поисках нового счастья.
Врут в зеркало,ища свой черный выход,
самообман как морфий,в комнатах так тихо.
Их адекватный мир первым ливень ждет,
потом лужа надежды,родная земля похоронит.
сами себе - тюрьма без права на досрочное,
В руках ни разу не держали счастья подкову.
И лишь один из тысячи не понесет огонь,
Поймет ошибки - но уже нет будущего.
Бросая камни в свободных,мечтают о крыльях,
Продумай друг,хватит ли у тебя силы?
Все такие сильные,а ночью в подушку слезы,
Звуки расшатанных дверей,ветер,осень.
Утро,путь в аптеку за необходимостью,
Друзья не придут в гости - пара одиночества.
Лучше?Да нет!Ничего не получилось,
Поджигая крылья,чтобы взлетать в небо выше.
Постоянные пациенты клиник,скидки,проценти,
Людям которые забыли жизни,яркие моменты