Житомир Це не місто, не село

Текст песни "Житомир — Це не місто, не село"

А це було в сільскому клубі,
де вишивали чуваки,
дівчата лускали насіння,
а хлопці гнули матюки.

Ми познайомились на танцях,
а ти була в рожевих штанцях,
тебе я сразу покохав,
бо в тебе лівчик виглядав.

А ми їбалися на криші,
в 40-градусний мороз,
твоя пізда покрилась льодом,
мій хуй встрічав дід мороз.

А ми лежим на купі гною,
а я милуюся тобою,
на тобі пляттячко рябе,
мабуть я виїбу тебе.

О-о-о, Житомир, це не місто не село,
О-о-о, Житомир, куди нас нахуй занесло.

А на Житомирськом вокзалі,
обвалився потолок,
Бабу Нюру придавило,
аж з пізди пішов димок.

А на Житомирськом вокзалі,
кугути автобус ждали,
хто з лопатой, хто з мішком,
усі попиздили пішком.

А це було біля вокзалу,
де пролітав аероплан,
усі їбальніки задерли,
а я спиздив чемодан.

А це було біля вокзалу,
де задавили мурав'я,
цілий місяць м'ясо їли,
да ще осталось дохуя.

О-о-о, Житомир, це не місто не село,
О-о-о, Житомир, куди нас нахуй занесло.

А очеретом хата вкрита,
а до двере пизда прибита,
а хто і їде, хто і йде,
туди копіючку кладе.

А ішов батько, ішов я,
да не поклали ніхуя,
батько прямо, а я в бік,
батька пиздять, а я втік.

А я біжу по кукурузі,
а качани по яйцям б'ють,
а зупинитися не можу,
бо доженуть, пизди дадуть

О-о-о, Житомир, це не місто не село,
О-о-о, Житомир, куди нас нахуй занесло.

А тётя Рая, тётя Рая,
а вам посилка із Шанхая,
а в посилке три китайця,
і дружно дєржуться за ящик.

А на рєкє качався буй,
к нему пливёт какой-то дядя,
дядя-дядя не валуй,
а то дєльфін откусит ногу.

А то ведь вовсе был не буй,
а то ведь вовсе был не буй,
а то ведь вовсе был не буй,
а от кита огромный хвост.

На бэрегу лежат 2 трупа,
на бэрегу лежат 2 трупа,
у одного из-под улупа,
лежит огромная... Збер-книжка.

Себя от голода страхуя,
зашли в кабак 4 дяди,
у одного из-под улупа,
торчала конская... Узда.

А хрестьянин торжествуя,
б'ёт коня за кончик... Уха.
ему на встречу идёт старуха,
ведёт быка за тоже ухо.

Пошёл в аптеку Дед Антон,
что бы купить себе... Таблетки,
а у него из-под улупа,
торчала красная... Рубашка.

Какой-то маленький вассал,
все стенки замка обошёл,
но нечего там не нашёл,
он к секретарше подошёл.

А тётя Валя, тётя мать,
ведь вы порядочная... Тётя,
вы мне скажите где живёте,
и я приййду к вам ночевать

О-о-о, Житомир, це не місто не село,
О-о-о, Житомир, куди нас нахуй занесло.