Ансамбль "Древо" "На Сіянській горі" (коляда)

Текст песни "Ансамбль "Древо" — "На Сіянській горі" (коляда)"

На горі на Осиянцькій
На зілю дев’ятиранськім
Там Божа Мати спала-спочивала.
Прийшов до неї синок возлюблений:
«Матусю моя возлюблена,
Чи ти спиш чи ти спочиваєш?»
«Синку мій возлюблений,
Ни сплю я, ни я спочиваю:
Приснився мені сон дев’ятиранський,
Же Cyca Христа на муки брали,
На крижу спинали,
На голову терновий вінець прибивали,
Від серця кров путали,
З землею мішали.
Сонце зайшло,
Земля ся стрясла».
Прийшла свята Богородиця,
Взяла Cyca Христа за ручейку,
Повела на ранню службойку,
З ранньої на пізнюю,
З пізньої на сине море,
На синім морі білий камінь,
На тім камені церковця,
В тій церковці золотий престіл,
За тим престолом милий Господь:
Головойку склонив,
Ручейки зложив,
Ніжийки стулив.
Прийшов святий Петро, святий Павло:
«А Боже ж мій, Боже, який ми тя жаль!»
«Святий Петре, святий Павле,
Не питай моєї муки,
Бери хрест у руки,
Іди по світі благодай,
Людей научай, людьом розповідай!»
На морі, на морі, на білім камені
Там золота церковця,
В церковці золотий престіл.
На тім престолі сам милий Господь —
Головку c клонив, вічейки зжмурив,
Ручейки зложив, ніжийки стулив —
Боже, Боже, кровця розілляна!
Рано, рано церковця втворена,
Прийшов д ньому святий Петро, святий Павло:
«Що так сумно, не весело?»
«Святий Петре, Святий Павле!
Не питай ти моєї сумности, веселости,
Вами сю книжечку в ручечки,
Іди по всім світі — научай повідай!»
Хто того цаціру вимовить в пятнейку до пістничейка,
В суботу до схід сонейка,
А в неділю до службойки, —
Буде му світлий рай втворений,
А пекло замкнене на віки віков, амінь! Мат. 111.36.